міхур
МІХУР, а, ч. 1. Порожнистий орган у тілі тварини або людини, що наповнюється якою-небудь рідиною. Квасолю рекомендують як дієтичну страву при клінічному лікуванні хвороб печінки і жовчного міхура (Зерн. боб. культ., 1956, 121); Ця хвороба [гематурія] характерна тим, що стінка сечового міхура кривавить (Наука.., 9, 1957, 19); * У порівн. Він цьвохнув коня батогом і погнав курною дорогою, лиш.. надувалася на спині міхуром червона, вилиняла на сонці, сорочка (Тют., Вир, 1964, 271); // Мішечок або інші вироби, виготовлені з тканини такого органа деяких тварин. - Я.. дам тобі ще трохи грошей, - сказав Бразд, і, вийнявши баранячий міхур, заходився рахувати динарії... (Скл., Святослав, 1959, 92); У боярських хоромах.. у вікнах прозоре скло, привезене з Києва. А у смердів на вікнах міхури волячі нап'яті (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 34).
2. діал. Пухир. - Він хап рукою за залізо [залізо].. А долоня вся міхуром стала (Фр., IV, 1950, 194).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | міхур | міхури |
Родовий | міхура | міхурів |
Давальний | міхурові, міхуру | міхурам |
Знахідний | міхур | міхури |
Орудний | міхуром | міхурами |
Місцевий | на/у міхурі | на/у міхурах |
Кличний | міхуре | міхури |