набивка
НАБИВКА, и, ж. 1. Дія за знач. набивати 1, 3: // Створення чогось щільним стисканням, збиванням. Для набивки [глинобитних] стін готують напівсуху суміш з суглинку і солом'яної січки завдовжки 3 - 5 сантиметрів (Колг. Укр., 4, 1958, 14).
2. То, чим набивають що-небудь. З лавсану роблять пухку набивку для подушок (Наука.., 2, 1967, 46).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | набивка | набивки |
Родовий | набивки | набивок |
Давальний | набивці | набивкам |
Знахідний | набивку | набивки |
Орудний | набивкою | набивками |
Місцевий | на/у набивці | на/у набивках |
Кличний | набивко | набивки |