наболілий
НАБОЛІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч..до наболіти. Максим мовчки пішов за водою, а вона, стогнучи, силувалася лягти вигідніше на твердій постелі, що давила до кості наболіле тіло (Фр., І, 1955, 185); Замість відповіді, Тетяна в останній раз зітхнула, і вилетіла душа легенькою парою з наболілих грудей (Л. Янов., І, 1959, 611.
2. у знач. прикм., перев. з сл. серце, душа і т. ін. Який багато пережив, зазнав горя. На лоні матері нашої природи відпочинемо ми наболілим серцем... (Мирний, IV, 1955, 315); Страшне, гарячкове рішення визрівало в її наболілій душі (Дмит., Розлука, 1957, 121).
3. у знач. прикм., перен. Давно назрілий, який вимагає невідкладного розв'язання. - Ви надзвичайно просто розв'язуєте наболіле питання експлуатаційного цеху (Донч., II, 1956, 335); // Який давно турбує, хвилює, вражає. Всі раптом заговорили, захвилювались, кожен висловлював своє наболіле горе (Цюпа, Назустріч.., 1958, 100); Хведь викладає свої наболілі думки (Горд., II, 1959, 168); // у знач. ім. наболіле, лого, с . Те, що найбільше турбує, хвилює, вражає. Токарі Дмитро Снігур, Карпо Пересада і старший майстер вели розмову про наболіле (Автом., Щастя.., 1959, 41); У Ганни було своє наболіле. Рідний брат її захряс у пияцтві (Вол., Місячне срібло, 1961, 179).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | наболілий | наболіла | наболіле | наболілі |
Родовий | наболілого | наболілої | наболілого | наболілих |
Давальний | наболілому | наболілій | наболілому | наболілим |
Знахідний | наболілий, наболілого | наболілу | наболіле | наболілі, наболілих |
Орудний | наболілим | наболілою | наболілим | наболілими |
Місцевий | на/у наболілому, наболілім | на/у наболілій | на/у наболілому, наболілім | на/у наболілих |