набрести
НАБРЕСТИ, еду, едеш; мин. ч. набрів, набрела, ло; док., неперех., на кого-що, рідко перех., кого, що, розм. Бродячи, ходячи, наткнутися на кого-, що-небудь, опинитися перед ким-, чим-небудь. - Ішов я полями чистими та широкими - далі набрів діброву густу та красну (Вовчок, VI, 1956, 229); Зійшов [Грицько] на став, набрів на ковзалку й почав ковзаться (Вас., І, 1959, 162); Одного разу Улянка набрела в лісі на щербатий глечик, який стояв під березою (Донч., Вибр., 1948, 262).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набреду | набредемо |
2 особа | набредеш | набредете |
3 особа | набреде | набредуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | набрів | набрели |
Жіночий рід | набрела | |
Середній рід | набрело | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набредімо | |
2 особа | набреди | набредіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | набрівши |