набридати
НАБРИДАТИ, аю, аєш, недок., НАБРИДНУТИ, ну, неш; мин. ч. набрид, ла, ло; док. Ставати неприємним, нудним через одноманітність, часту повторюваність; надокучати. Нам набридає стояти на місці (Ю. Янов., II, 1958, 45); Боюся тільки, як би не набриднути Ліді за це літо, все ж таки я певне завдаю їй клопоту (Л. Укр., V, 1956, 149); Миколі вкрай набридла розмова (Гжицький, Вел. надії, 1963, 56); // безос. Набридло сидіти в душній і тісній похмурій школі у той саме час, як ліс гучав од пташиних співів (Гр., І, 1963, 292); [Ф р о с я: ] Що ви там шепочетесь, як змовниці? Набридло, нарешті (Мик., І, 1957, 244).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набридаю | набридаємо |
2 особа | набридаєш | набридаєте |
3 особа | набридає | набридають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набридатиму | набридатимемо |
2 особа | набридатимеш | набридатимете |
3 особа | набридатиме | набридатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | набридав | набридали |
Жіночий рід | набридала | |
Середній рід | набридало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набридаймо | |
2 особа | набридай | набридайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | набридаючи | |
Минулий час | набридавши |