набрід
НАБРІД, роду, ч., збірн., зневажл. Нікчемні, шкідливі для суспільства люди, які випадково зібралися разом. З усього цього різношерстого, безпринципного наброду Грецький почав збивати проти більшовиків, проти Леніна антипартійний блок (Біогр. Леніна, 1955, 113); Раніш мовби й не помічала, скільки серед тих, хто її оточує, всякого наброду - то невдоволених розверсткою хутірських синків, то колишніх стражників та тюремних наглядачів (Гончар, II, 1959, 263).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | набрід | наброди |
Родовий | наброду | набродів |
Давальний | набродові, наброду | набродам |
Знахідний | набрід | наброди |
Орудний | набродом | набродами |
Місцевий | на/у наброді | на/у набродах |
Кличний | наброде | наброди |