набубнявіти
НАБУБНЯВІТИ, іє, док. 1. Збільшитися, наповнившись у процесі росту соками, поживними речовинами. Забриніли в веснянім повітрі мухи та набубнявіли на деревах бруньки, готуючись зеленим листям замаїти гаї та діброви... (Коцюб., І, 1955, 75); Катерина стоїть на причілку проти сонця, взяла в руку галузку яблуні, що набубнявіла, почувши весну (Чорн., Визвол. земля, 1950. 8).
2. Розширитися, збільшитися обсягом від насичення вологою. Для яровизації насіння намочують у воді.. Коли насіння набубнявіє і почне кільчитись, його розстеляють тонким шаром у ящиках (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 78).
3. Набрякнути, опухнути. Він не помітив, як у неї по-дитячому набубнявіли губи, боляче ворухнувся куточок рота (Рудь, Гомін.., 1959, 48); Клинцювате, старанно виголене обличчя неначе набубнявіло і було ніздрювате, як почорнілий весінній сніг (Стельмах, Вел. рідня, 1951. 688).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набубнявію | набубнявіємо |
2 особа | набубнявієш | набубнявієте |
3 особа | набубнявіє | набубнявіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | набубнявів | набубнявіли |
Жіночий рід | набубнявіла | |
Середній рід | набубнявіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набубнявіймо | |
2 особа | набубнявій | набубнявійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | набубнявівши |