набуватися
НАБУВАТИСЯ1, аюся, аешся, недок., НАБУТИСЯ, удуся, удешся, док. 1. Бути довго, досхочу з ким-небудь або де-небудь. Дід дуже любили з гостями набува-тися та й хоть розповідати, та хоть слухати оповідань про давнину (Черемш., Тв., 1960, 378); Він чекатиме в Лижниці, поки я набудуся в Чернівцях (Л. Укр., V, 1956, 368); Вони обходили всі алеї, побували в старовинній вежі.. і ніяк не могли набутися разом (Бурл., О. Вересай, 1959, 101).
2. Проводити час. Іван обіймав молодиці, Палагну цілували чужі чоловіки .. і вдоволені, що набулись так файно, вони вертались знову до щоденних турбот (Коцюб., II, 1955, 335).
НАБУВАТИСЯ2, ається, недок. Виховуватися, вироблятися, здобуватися. Вся його оця особиста підтягнутість, тактовність, культурність - це, певне, теж набувалося передусім ради неї [Вітчизни] (Гончар, Тронка, 1963, 153); В процесі тренування набуваються потрібні навики, удосконалюється виконання вправ (Худ. гімнаст., 1958, 6).
НАБУВАТИСЯ3, ається, недок., НАБУТИСЯ, ується, док., діал. Взуватися. Чобіт легко набувається.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набуваюся | набуваємося |
2 особа | набуваєшся | набуваєтеся |
3 особа | набувається | набуваються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набуватимуся | набуватимемося |
2 особа | набуватимешся | набуватиметеся |
3 особа | набуватиметься | набуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | набувався | набувалися |
Жіночий рід | набувалася | |
Середній рід | набувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набуваймося | |
2 особа | набувайся | набувайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | набуваючись | |
Минулий час | набувавшись |