набіганий
НАБІГАНИЙ, а, е, розм., рідко. 1. Дієпр. пас. мил. ч. до набігати. Цікаво, що зараз сниться хлоп'яті, яким своїм за день набіганим радощам так мрійливо усміхається воно? (Гончар, II, 1959, 144).
2. у знач. прикм. Який набігався. Валентин ще здаля впізнав у царині голову колгоспу. Спочатку навіть осміхнувся, сон таки зломив набіганого голову (Ле, В снопі.., 1960, 51).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | набіганий | набігана | набігане | набігані |
Родовий | набіганого | набіганої | набіганого | набіганих |
Давальний | набіганому | набіганій | набіганому | набіганим |
Знахідний | набіганий, набіганого | набігану | набігане | набігані, набіганих |
Орудний | набіганим | набіганою | набіганим | набіганими |
Місцевий | на/у набіганому, набіганім | на/у набіганій | на/у набіганому, набіганім | на/у набіганих |