набіглий
НАБІГЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до набігти 1, 2, 4, 8 - 10. З стежки він звернув - усі рушили слідом за ним.., ступаючи інколи в воду і замокаючи до колін у набіглій хвилі прибою (Смолич, Світанок.., 1953, 28); Стара Ганна, випроставшись та глибоко зітхнувши, .. посміхнулася крізь набіглі на очі сльози... (Коз., Гарячі руки, 1960, 128).
Набіглий кров'ю - налитий кров'ю. Ті, що йшли.. виглядали, як виняті з окропу, з набіглими кров'ю очима і осмаленими та червоними лицями (Фр., III, 1950, 187).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | набіглий | набігла | набігле | набіглі |
Родовий | набіглого | набіглої | набіглого | набіглих |
Давальний | набіглому | набіглій | набіглому | набіглим |
Знахідний | набіглий, набіглого | набіглу | набігле | набіглі, набіглих |
Орудний | набіглим | набіглою | набіглим | набіглими |
Місцевий | на/у набіглому, набіглім | на/у набіглій | на/у набіглому, набіглім | на/у набіглих |