навергати
НАВЕРГАТИ, вергаю, вергаєш, док., перех., розм. Те саме, що накидати. Хоч побити ми можем тебе, каміняччя навергавши силу, але ж тим тільки вищу тоб і і міцнішу насиплем могилу (Л. Укр., І, 1951, 390); * Образно. То ж і хата його осміхається вікнами до сонця. І хлів, і повітка - його. Диви, навергав Василь однією рукою! (Мушк., Серце.., 1962, 8).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навергаю | навергаємо |
2 особа | навергаєш | навергаєте |
3 особа | навергає | навергають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | навергав | навергали |
Жіночий рід | навергала | |
Середній рід | навергало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навергаймо | |
2 особа | навергай | навергайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | навергавши |