наверещати
НАВЕРЕЩАТИ, щу, щиш, док., перех., розм. Наговорити, накричати чого-небудь верескливим голосом. Приїхав чоловік: налаяв, накричав, Наверещав (Бор., Тв., 1957, 167); // перех. Співаючи або розмовляючи верескливим голосом, негативно вплинути на що-небудь. - Коли б уже, Ганю, ти швидше йшла собі заміж! - сказав батько, сміючись. - Так накричали, наверещали мені вуха своїми піснями, аж в голові гуде (Н.-Лев., І, 1956, 138).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наверещу | наверещимо |
2 особа | наверещиш | наверещите |
3 особа | наверещить | наверещать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наверещав | наверещали |
Жіночий рід | наверещала | |
Середній рід | наверещало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наверещімо | |
2 особа | наверещи | наверещіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | наверещавши |