наверчений
НАВЕРЧЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до навертіти2. Біля сухої, складеної неподалік від хмизу трави заздалегідь приготовано товсту з наверченими дірками колоду (Міщ., Сіверяни, 1961, 27).
НАВЕРЧЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до навертіти3. На голові у неї наверчене жмутом якесь ганчір'я (Вас., І, 1959, 131); - Хоч гуляти? - питає підбігаючи дівчина в здоровенній хустці, що наверчена на шию, як ярмо (Григ., Вибр., 1959, 439).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | наверчений | наверчена | наверчене | наверчені |
Родовий | наверченого | наверченої | наверченого | наверчених |
Давальний | наверченому | наверченій | наверченому | наверченим |
Знахідний | наверчений, наверченого | наверчену | наверчене | наверчені, наверчених |
Орудний | наверченим | наверченою | наверченим | наверченими |
Місцевий | на/у наверченому, наверченім | на/у наверченій | на/у наверченому, наверченім | на/у наверчених |