навинутися
НАВИНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм. Випадково з'явитися де-небудь, перед ким-небудь; навернутися. Колись я із тяжкої туги На лаві дубовій лежав.. Аж тут навинулась дівчина, І я свою тугу забув (Рудан., Тв., 1956, 57); Дороги розвезло так, що годі було й думати, що хтось навинеться до Горнилівки (Речм., Весн. грози, 1961, 82).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навинуся | навинемося |
2 особа | навинешся | навинетеся |
3 особа | навинеться | навинуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | навинувся | навинулися |
Жіночий рід | навинулася | |
Середній рід | навинулося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навинімося | |
2 особа | навинися | навиніться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | навинувшись |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навинуся | навинемося |
2 особа | навинешся | навинетеся |
3 особа | навинеться | навинуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | навинувся | навинулися |
Жіночий рід | навинулася | |
Середній рід | навинулося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навинімося | |
2 особа | навинися | навиніться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | навинувшись |