навпрошки
НАВПРОШКИ, присл., розм. Те саме, що навпростець. Навпрошки через потік Петруня прибігла до дівчат (Чорн., Визвол. земля, 1959, 176); Іра запізнювалась на вечір у школу, а тому вирішила поспішити - йти через парк - навпрошки (Логв., Літа.., 1960, 109); Кузь у розмові з Ладимком пішов навпрошки, що траплялось з ним не часто. Видно, дійняло до живого (Руд., Остання шабля, 1959, 543).