наглядач
НАГЛЯДАЧ, наглядача, ч. 1. Службовець, що займається наглядом, спостереженням за ким-, чим-небудь. Його батько, наглядач маяка, з дитинства ні в чому не перешкоджав своєму сину (Ткач, Моряки, 1948, 80); Посередині ходить наглядач з жмутами таволги та безжалісно ляскає хворого чи знесиленого [невільника] (Тулуб, Людолови, І, 1957, 219).
2. тільки наглядач. Особа, яка таємно стежить за ким-, чим-небудь, висліджує когось. - Я знаю, що писар.. якийсь пройдисвіт і для мене навіть ворожий, бо заздріває [вбачає] в мені свого критика й наглядача (Н.-Лев., IV, 1956, 44); * Образно. Не дивися на місяць весною. Ясний місяць наглядач цікавий. Ясний місяць підслухач лукавий (Л. Укр., І, 1951, 143).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наглядач | наглядачі |
Родовий | наглядача | наглядачів |
Давальний | наглядачеві, наглядачу | наглядачам |
Знахідний | наглядача | наглядачів |
Орудний | наглядачем | наглядачами |
Місцевий | на/у наглядачі | на/у наглядачах |
Кличний | наглядачу | наглядачі |