нагнаний
НАГНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагнати. Роєм вилися попід деревом чужі люди.., нагнані бог зна звідкіль (Н.-Лев., І, 1956, 338); До кімнати не ввійшов, а вскочив, як псами нагнаний інженер Преображенський (Ле, Міжгір'я, 1953, 164); // нагнано, безос. присудк. сл. Повне місто козаків та війська нагнано (Головко, II, 1957, 280).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нагнаний | нагнана | нагнане | нагнані |
Родовий | нагнаного | нагнаної | нагнаного | нагнаних |
Давальний | нагнаному | нагнаній | нагнаному | нагнаним |
Знахідний | нагнаний, нагнаного | нагнану | нагнане | нагнані, нагнаних |
Орудний | нагнаним | нагнаною | нагнаним | нагнаними |
Місцевий | на/у нагнаному, нагнанім | на/у нагнаній | на/у нагнаному, нагнанім | на/у нагнаних |