нагомонітися
НАГОМОНІТИСЯ, нюся, нишся, док., розм. Досхочу поговорити. - Чого я там не бачила? Об чім ми там ще не нагомонілися? - одказала Параска і не пішла (Мирний, IV, 1955, 54); * Образно. Опівночі дощ збив бурю. До світанку й сам, нагомонівшись з громовицями, втихомирився (Баш, Надія, 1960, 137). НАГОНИТИ див. наганяти.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нагомонюся | нагомонимося |
2 особа | нагомонишся | нагомонитеся |
3 особа | нагомониться | нагомоняться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | нагомонівся | нагомонілися |
Жіночий рід | нагомонілася | |
Середній рід | нагомонілося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нагомонімося | |
2 особа | нагомонися | нагомоніться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | нагомонівшись |