награний
НАГРАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до награти.
2. у знач. прикм. Удаваний, нещирий. Елеонора Степанівна, легко повернувшись у мій бік, примружила палкі очі, осяяла мене такою награною любов'ю, такою ніжністю, що я весь спалахнув, мов на вогні (Збан., Малин, дзвін, 1958, 23); - Коротше кажучи, матінко, вирішили ми будуватися, - якимось награним тоном.. сповістив Крамаренко (Мур., Свіже повітря.., 1962, 151).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | награний | награна | награне | награні |
Родовий | награного | награної | награного | награних |
Давальний | награному | награній | награному | награним |
Знахідний | награний, награного | награну | награне | награні, награних |
Орудний | награним | награною | награним | награними |
Місцевий | на/у награному, награнім | на/у награній | на/у награному, награнім | на/у награних |