надимити
НАДИМИТИ, млю, миш; мн. надимлять; док. Напустити диму. Крізь позеленілі шибки ледве пробивається світ у хату, окриваючи її мороком; здавалося мов хто надимив, і спертий дим снував по хаті (Мирний, III, 1954, 367); // Курячи, наповнити що-небудь тютюновим димом. - Давайте цигарки запалимо. Це врівноважує нерви. - Я не палю. - Тоді пробачте, що надимлю, але, не закуривши, не можу говорити (Хижняк, Невгамовна, 1961, 39).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надимлю | надимимо |
2 особа | надимиш | надимите |
3 особа | надимить | надимлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | надимив | надимили |
Жіночий рід | надимила | |
Середній рід | надимило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надимімо | |
2 особа | надими | надиміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | надимивши |