надолобень
НАДОЛОБЕНЬ, бня, ч. 1. Те саме, що надовба.
2. перен., лайл. Про нерозумну, безтолкову людину; бовдур, телепень. - Це я, діду! - обізвалась Ліда. - Га, га? Це ти? А я думав, знову той Шульженків надолобень ходить... (Кач., Вибр., 1958, 260); - Цікаво... - пророчив фельдшер, щоб не стояти надолобнем, коли людина йому розповідає з таким натхненням (Ле, Ю. Кудря, 1956, 333).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | надолобень | надолобні |
Родовий | надолобня | надолобнів |
Давальний | надолобневі, надолобню | надолобням |
Знахідний | надолобень, надолобня | надолобні, надолобнів |
Орудний | надолобнем | надолобнями |
Місцевий | на/у надолобні | на/у надолобнях |
Кличний | надолобню | надолобні |