надсічка
НАДСІЧКА, и, ж. 1. тільки надсічка. Дія за знач. надсікти, надсікати.
НАДСКАКУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДСКОЧИТИ, чу, чиш, док., розм. 1. Швидко наближатися, підбігати. - Зараз мені забирайся відси! - кричав запінений підмайстер, чимраз ближче надскакуючи до робітника (Фр., І, 1955, 227); Покотився [ніж] з брязком вниз. Коли козак пахолка стис. Надскочив другий. В тишині хрипіння й грюк глухий борні (Бажан, Роки, 1957, 233).
2. коло кого, перен. Добиваючись чиєїсь прихильності, догоджати, лестити кому-небудь, увиватися коло когось. Коли [Онуфрій] мав у себе гостем когось із панського дому, надскакував коло нього.., раз по раз промовляючи: - Прошу їсти (Коб., II, 1956, 46).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | надсічка | надсічки |
Родовий | надсічки | надсічок |
Давальний | надсічці | надсічкам |
Знахідний | надсічку | надсічки |
Орудний | надсічкою | надсічками |
Місцевий | на/у надсічці | на/у надсічках |
Кличний | надсічко | надсічки |