надібок
НАДІБОК, бка, ч., діал. 1. Кусок деревини, пня. Взимку надолужував [Карпо], корчовані надібки стягав геть (Ле, Наливайко, 1957, 296).
2. збірн. Господарські речі. Далі маленька господиня знайшла десь капусти, сала й увесь хазяйчин надібок і почала поратися, як справжня хазяйка (Гр., Без хліба, 1958, 74).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | надібок | надібки |
Родовий | надібка | надібків |
Давальний | надібкові, надібку | надібкам |
Знахідний | надібок | надібки |
Орудний | надібком | надібками |
Місцевий | на/у надібку | на/у надібках |
Кличний | надібку | надібки |