наживний
НАЖИВНИЙ1, а, е. Якого можна нажити; придбаний, набутий, нажитий ким-небудь. У його земля наживна, а не батьківщина або дідівщина (Сл. Гр.).
Діло наживне; Справа наживна - що-небудь можна нажити, набути, придбати. [Гайдар:] Ясно, знання діла, вміння воювати - справа наживна (Корн., II, 1955, 68).
НАЖИВНИЙ2, а, е. Який застосовується як наживка. Наживна риба; // На який прикріплюють наживку; з наживкою. Наживний гачок.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | наживний | наживна | наживне | наживні |
Родовий | наживного | наживної | наживного | наживних |
Давальний | наживному | наживній | наживному | наживним |
Знахідний | наживний, наживного | наживну | наживне | наживні, наживних |
Орудний | наживним | наживною | наживним | наживними |
Місцевий | на/у наживному, наживнім | на/у наживній | на/у наживному, наживнім | на/у наживних |