НАЗАДГУЗЬ, присл., діал. Зігнувшись. Панько сам не вчувся, коли нахилився, коли зняв руку понад голову й коли борзенько, назадгузь, висунувся з сіней (Март., Тв., 1954, 161); Кифір заточився і разом з мішком гримнув назадгузь на землю (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 370).