накадити
НАКАДИТИ, каджу, кадиш, док. 1. Кадячи, напустити багато диму; надимити, накурити. Всі до одного поскручували цигарки. - Оце ж накадите повну хату, - забідкалася Уляна (Тют., Вир, 1964, 212); - Ти чого ж не спиш, Даниле? Це вже, мабуть, той бусурман збудив. Ото - розкашляється, розшвендяється, накадить своєю люлькою (Збан., Мор. чайка, 1959, 31).
2. Здійняти куряву; напилити. Василь помовчав, косо поглядаючи на сестру, потім почав бурчати: - От накадила! Як чорт дорогою... Хоч би віник помочила! (Мирний, IV, 1955, 28).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накаджу | накадимо |
2 особа | накадиш | накадите |
3 особа | накадить | накадять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | накадив | накадили |
Жіночий рід | накадила | |
Середній рід | накадило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накадьмо | |
2 особа | накадь | накадьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | накадивши |