наказовий
НАКАЗОВИЙ, а, е. Який містить у собі наказ; стос. до наказу. - Леонід! Щоб це було востаннє, - в голосі дівчини прохопились наказові нотки. - Навіщо форсити? Ти чуєш? (Гончар, IV, 1960, 60); Звучить наказова, коротка, як постріл, команда: - Старт! (Рад. Укр., 26.ІХ 1962, 3).
^ Наказовий спосіб, грам. - форма дієслова, яка виражає наказ, спонукання, прохання, побажання і т. ін. У сучасних слов'янських мовах розрізняють дійсний, умовний і наказовий способи (Сл. лінгв. терм., 1957, 179).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | наказовий | наказова | наказове | наказові |
Родовий | наказового | наказової | наказового | наказових |
Давальний | наказовому | наказовій | наказовому | наказовим |
Знахідний | наказовий, наказового | наказову | наказове | наказові, наказових |
Орудний | наказовим | наказовою | наказовим | наказовими |
Місцевий | на/у наказовому, наказовім | на/у наказовій | на/у наказовому, наказовім | на/у наказових |