накапувати
НАКАПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКАПАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Капаючи, попадати куди-небудь або наповняти, наливати що-небудь. - Оце розридалась, неначе мала дитина: ще в чай накапають сльози (Н.-Лев., VI, 1966, 57); Лиш сочить, сльозить [потік] із каменя. Підставиш руку - накапає повно тобі сці-лющого [зцілющого] нектару (Хотк., II, 1966, 301); * Образно. Се він, проклятий, В душу молоду Накапав трути, дикої розпуки (Фр., XIII, 1954, 284).
2. Капаючи чим-небудь на щось, заливати, забруднювати його. Накапати на скатерку води.
3. перен., розм. Доносити, обвинувачувати кого-небудь у чомусь. - Навіщо ти бунтуєш чесних колгоспників? - Сергій накапав? - Не твоє діло (Тют., Вир, 1964, 87).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накапую | накапуємо |
2 особа | накапуєш | накапуєте |
3 особа | накапує | накапують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накапуватиму | накапуватимемо |
2 особа | накапуватимеш | накапуватимете |
3 особа | накапуватиме | накапуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | накапував | накапували |
Жіночий рід | накапувала | |
Середній рід | накапувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накапуймо | |
2 особа | накапуй | накапуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | накапуючи | |
Минулий час | накапувавши |