наладчик
НАЛАДЧИК, а, ч. Робітник, що налагоджує машини, станки, механізми і т. ін. На автоматизованому виробництві основною фігурою є наладчик (Ком. Укр., 9, 1963, 31); Молодь освоїть тут [в училищах] нові професії - наладчиків автоматів і автоматичних ліній (Рад. Укр., 2.УІІІ 1959, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наладчик | наладчики |
Родовий | наладчика | наладчиків |
Давальний | наладчикові, наладчику | наладчикам |
Знахідний | наладчика | наладчиків |
Орудний | наладчиком | наладчиками |
Місцевий | на/у наладчику, наладчикові | на/у наладчиках |
Кличний | наладчику | наладчики |