намисел
НАМИСЕЛ, слу, ч., діал. Роздум, роздумування. Він попросив Мендля дати йому пару день [днів] до намислу (Фр., VIII, 1952, 386); - Ти, - сказала Рахіра по хвилині бистрого намислу, - як довго він ще там буде? (Коб., II, 1956, 132).
Без намислу - не роздумуючи. Без намислу пішов він.., щоб допомогти братові (Фр., III, 1950, 12); [Люцій (поспішно, без намислу): ] Ти казав про Теофіла що-небудь Крусті? (Л. Укр., II, 1951, 438).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | намисел | намисли |
Родовий | намислу | намислів |
Давальний | намислові, намислу | намислам |
Знахідний | намисел | намисли |
Орудний | намислом | намислами |
Місцевий | на/у намислі | на/у намислах |
Кличний | намисле | намисли |