намовляння
НАМОВЛЯННЯ, я, с. Дія за знач. намовляти. Стара Кукурбиха.. наказувала дочці.. не слухати нічиїх злих намовлянь, не читати "непотрібних" книжок та газет (Вільде, Сестри.., 1958, 390); Знущався [Василь] з неї теж по Масловому намовлянню, не бачив у ній ні друга, ні любимої дівчини (Хижняк, Невгамовна, 1961, 182).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | намовляння | намовляння |
Родовий | намовляння | намовлянь |
Давальний | намовлянню | намовлянням |
Знахідний | намовляння | намовляння |
Орудний | намовлянням | намовляннями |
Місцевий | на/у намовлянні | на/у намовляннях |
Кличний | намовляння | намовляння |