наморений
НАМОРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наморити 2. Вона, наморена ходою трохи не цілого дня.., зразу закрила натомлені очі (Мирний, III, 1954, 80); Наморений спекою, .. добувся я до ріки (Мушк., Серце... 1962, 209); // у знач. прикм. Б'є гармата лунко й тяжко, Сплять наморені бійці (Мал., Звенигора, 1959, 168).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | наморений | наморена | наморене | наморені |
Родовий | намореного | намореної | намореного | наморених |
Давальний | намореному | намореній | намореному | намореним |
Знахідний | наморений, намореного | наморену | наморене | наморені, наморених |
Орудний | намореним | намореною | намореним | намореними |
Місцевий | на/у намореному, наморенім | на/у намореній | на/у намореному, наморенім | на/у наморених |