напоумляти
НАПОУМЛЯТИ, яю, яєш, недок., НАПОУМИТИ, млю, миш; мн. напоумлять; док., перех. Навчати кого-небудь діяти розумно, розсудливо; давати пораду. Мар'яна пошепки напоумляла знавіснілого пана Роздобудька (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 347); - А проте напоумте.. Скажіть, будь ласка, як би ви моєму лиху запобігли? (Вовчок, VI, 1956, 267); Чому в свою пору не стрівся йому старший роками і досвідом друг, розумний і щирий, який напоумив би і остеріг проти помилок, проти хибної стежки?! (Вол., Озеро.., 1959, 77); // безос. - 3 речей тільки й лишилося те, в чому була, - добре, що хоч кожушка та чоботи напоумило вдягти! (Збан., Єдина, 1959, 37).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напоумляю | напоумляємо |
2 особа | напоумляєш | напоумляєте |
3 особа | напоумляє | напоумляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напоумлятиму | напоумлятимемо |
2 особа | напоумлятимеш | напоумлятимете |
3 особа | напоумлятиме | напоумлятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | напоумляв | напоумляли |
Жіночий рід | напоумляла | |
Середній рід | напоумляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напоумляймо | |
2 особа | напоумляй | напоумляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | напоумляючи | |
Минулий час | напоумлявши |