напрямлений
НАПРЯМЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напрямити. Якщо сила напрямлена паралельно основі похилої площини, то для піднімання вантажу треба прикласти більшу силу (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 19); У Чіпці справді було багато чогось доброго, чого Грицько своїм, на прибуток напрямленим, розумом не зміє зрозуміти (Мирний, II, 1954, 255).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | напрямлений | напрямлена | напрямлене | напрямлені |
Родовий | напрямленого | напрямленої | напрямленого | напрямлених |
Давальний | напрямленому | напрямленій | напрямленому | напрямленим |
Знахідний | напрямлений, напрямленого | напрямлену | напрямлене | напрямлені, напрямлених |
Орудний | напрямленим | напрямленою | напрямленим | напрямленими |
Місцевий | на/у напрямленому, напрямленім | на/у напрямленій | на/у напрямленому, напрямленім | на/у напрямлених |