напрямляти
НАПРЯМЛЯТИ, яю, яєш, недок., НАПРЯМИТИ, млю, миш; мн. напрямлять; док., перех. 1. Спрямовувати що-небудь кудись, надавати напряму чомусь. [Марко: (витягає револьвера й напрямляє в інженера): ] Підходь сюди.! (Ірчан, І, 1958, 128).
2. перен. Скеровувати на що-небудь (думки, розум, інтереси). Він глянув на зоране поле і сливе силоміць напрямив свої думки на щоденну роботу (Коцюб., І, 1955, 97); // розм. Повчати, давати вказівки, поради; навчати, наставляти. Не було у них учителів, що напрямляли б, як іти і куди іти, не було перед собою стежки, ніхто ще її ні разу не прокладав (Мирний, III, 1954, 187).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напрямляю | напрямляємо |
2 особа | напрямляєш | напрямляєте |
3 особа | напрямляє | напрямляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напрямлятиму | напрямлятимемо |
2 особа | напрямлятимеш | напрямлятимете |
3 особа | напрямлятиме | напрямлятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | напрямляв | напрямляли |
Жіночий рід | напрямляла | |
Середній рід | напрямляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напрямляймо | |
2 особа | напрямляй | напрямляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | напрямляючи | |
Минулий час | напрямлявши |