напівкочівник
НАПІВКОЧІВНИК, а, ч. Людина, що веде частково кочовий, а частково осілий спосіб життя. Позаду степ і напівкочівники-казахи, позаду баї, що де-не-де ще лишилися, хоч з підрізаними крилами, в аулах, а попереду країна металу, країна машин, та країна, де вперше на землі будують пролетарі соціалізм (Донч., І, 1956, 157).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | напівкочівник | напівкочівники |
Родовий | напівкочівника | напівкочівників |
Давальний | напівкочівникові, напівкочівнику | напівкочівникам |
Знахідний | напівкочівника | напівкочівників |
Орудний | напівкочівником | напівкочівниками |
Місцевий | на/у напівкочівнику, напівкочівникові | на/у напівкочівниках |
Кличний | напівкочівнику | напівкочівники |