нарум'янений
НАРУМ'ЯНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нарум'янити. Прачка обернулася до нього обвітреним, нарум'яненим працею і молодістю обличчям (Логв., Літа.., 1960, 22); // у знач. прикм. Покритий, натертий рум'янами. Видавлюючи на нарум'яненому обличчі усмішку, вона [акробатка] кланялась у відповідь на ріденькі аплодисменти (Донч., VI, 1957, 433).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нарум'янений | нарум'янена | нарум'янене | нарум'янені |
Родовий | нарум'яненого | нарум'яненої | нарум'яненого | нарум'янених |
Давальний | нарум'яненому | нарум'яненій | нарум'яненому | нарум'яненим |
Знахідний | нарум'янений, нарум'яненого | нарум'янену | нарум'янене | нарум'янені, нарум'янених |
Орудний | нарум'яненим | нарум'яненою | нарум'яненим | нарум'яненими |
Місцевий | на/у нарум'яненому, нарум'яненім | на/у нарум'яненій | на/у нарум'яненому, нарум'яненім | на/у нарум'янених |