нарізний
НАРІЗНИЙ, а, е. Окремий, поодинокий, не зв'язаний з іншими. Тихович не знав уже, як покласти кінець тій прикрій сцені, коли враз почув, що в юрмі починає притихати, а серед нарізних покликів молдуван співучий голос пана писаря бере гору над затихаючою бурею (Коцюб., І, 1955, 204); // Інший, не один і той самий. Кожному упала нарізна дорога, - Смілому багата, смирному убога (Щог., Поезії, 1958, 273); Отож нарізними підемо ми шляхами, І тінь ненависті, що впала поміж нами. Хай упаде тепер на наших ворогів (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 296).
НАРІЗНИЙ, а, е, спец. 1. Який має на своїй поверхні нарізи. У Волгограді вчені і новатори розробили і освоїли випуск азбоцементних труб з нарізкою і нарізними муфтами (Роб. газ., 25.11 1966, 2); Хай токарний верстат у бригаді дівчат В новім ритмі шумить, Хай розмотує нить Із болванок стальних, Із болтів нарізних (Забашта, Нові береги, 1950, 13).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нарізний | нарізна | нарізне | нарізні |
Родовий | нарізного | нарізної | нарізного | нарізних |
Давальний | нарізному | нарізній | нарізному | нарізним |
Знахідний | нарізний, нарізного | нарізну | нарізне | нарізні, нарізних |
Орудний | нарізним | нарізною | нарізним | нарізними |
Місцевий | на/у нарізному, нарізнім | на/у нарізній | на/у нарізному, нарізнім | на/у нарізних |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нарізний | нарізна | нарізне | нарізні |
Родовий | нарізного | нарізної | нарізного | нарізних |
Давальний | нарізному | нарізній | нарізному | нарізним |
Знахідний | нарізний, нарізного | нарізну | нарізне | нарізні, нарізних |
Орудний | нарізним | нарізною | нарізним | нарізними |
Місцевий | на/у нарізному, нарізнім | на/у нарізній | на/у нарізному, нарізнім | на/у нарізних |