наслідити
НАСЛІДИТИ див. наслідувати.
НАСЛІДИТИ, джу, диш, док., розм. Забруднюючи, залишити сліди на чому-небудь. - А ти куди, проклятий? Агуш! бач - наслідив на книжці! Що мені Марко скаже, як побачить на ній півнячі сліди? (Коцюб., II, 1955, 20); Хто б це міг вигадати, крім графа Володимира Романовича, наслідити брудними чобітьми на паркеті? (Донч., III, 1956, 17).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насліджу | наслідимо |
2 особа | наслідиш | наслідите |
3 особа | наслідить | наслідять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наслідив | наслідили |
Жіночий рід | наслідила | |
Середній рід | наслідило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наслідімо | |
2 особа | насліди | наслідіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | наслідивши |