наслідок
НАСЛІДОК, дку, ч. 1. Те, що виходить, випливає з чого-небудь; результат. Ся страшна хороба погана своїми наслідками, коли не доглянути всього як слід (Л. Укр., V, 1956, 294); Півдесятка німецьких підбитих машин тепер стояло в балці перед самою дамбою. Це був наслідок славної роботи батарейців (Гончар, III, 1959, 362).
2. у знач. прийм., з род. в., діал. Уживається при зазначенні причини, що дала названі в реченні результати. Хлопці дійсно були незвичайно втомлені й ослаблені наслідком попередньої безсонної ночі (Фр., VI, 1951, 179).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наслідок | наслідки |
Родовий | наслідку | наслідків |
Давальний | наслідкові, наслідку | наслідкам |
Знахідний | наслідок | наслідки |
Орудний | наслідком | наслідками |
Місцевий | на/у наслідку | на/у наслідках |
Кличний | наслідку | наслідки |