насурмити
НАСУРМИТИ, млю, миш; мн. насурмлять; док., перех., розм. Те саме, що насупити 1. Кузьмін мовчить, мов води в рот набрав, або читає книгу.., або думає щось, похмуро насурмивши свої густі аж кошлаті брови (Збан., Сеспель, 1961, 38).
НАСУРМИТИ1, млю, миш; мн. насурмлять; док., розм. Багато посурмити.
НАСУРМИТИ2, млю, миш; мн. насурмлять; док., перех. Нафарбувати, начорнити. - Вибирай, дівчино, персик, А хоч стьожку чи корали.. Та хоч трішки купервасу В свято брови насурмити (Щог., Поезії, 1958, 325).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насурмлю | насурмимо |
2 особа | насурмиш | насурмите |
3 особа | насурмить | насурмлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | насурмив | насурмили |
Жіночий рід | насурмила | |
Середній рід | насурмило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насурмімо | |
2 особа | насурми | насурміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | насурмивши |