насічений
НАСІЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до насікти. Молодь всього світу перейшла Поле жнив, широке поле бою. Де зотліла бронзова стріла. Гострий спис, насічений хрестами (Воронько, Три покоління, 1950, 85); Обличчя бійців, блискучі, вмиті, насічені дощами, здавалось, були весь час злегка осяяні звідкись невидимим сонцем (Гончар, III, 1959, 307).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | насічений | насічена | насічене | насічені |
Родовий | насіченого | насіченої | насіченого | насічених |
Давальний | насіченому | насіченій | насіченому | насіченим |
Знахідний | насічений, насіченого | насічену | насічене | насічені, насічених |
Орудний | насіченим | насіченою | насіченим | насіченими |
Місцевий | на/у насіченому, насіченім | на/у насіченій | на/у насіченому, насіченім | на/у насічених |