натруджений
НАТРУДЖЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. натрудити. Натруджене болістю серце забажало спочинку (Мирний, IV, 1955, 298); * Образно. Місто спало, натруджене буденними справами (Чаб., Балкан. весна, 1960, 246); // у знач. прикм. Любо впасти на зелену тінь Натрудженим і наболілим тілом (Рильський, І,1956, 62); * Образно. Навколо майже воднораз заскрипіло натруджене дерево саней (Стельмах, Хліб.., 1959, 35).
2. у знач. прикм. Який багато потрудився. Семен помолився до неба, загорнувсь у свиту і заснув твердим сном натрудженого робітника (Коцюб., І, 1955, 105).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | натруджений | натруджена | натруджене | натруджені |
Родовий | натрудженого | натрудженої | натрудженого | натруджених |
Давальний | натрудженому | натрудженій | натрудженому | натрудженим |
Знахідний | натруджений, натрудженого | натруджену | натруджене | натруджені, натруджених |
Орудний | натрудженим | натрудженою | натрудженим | натрудженими |
Місцевий | на/у натрудженому, натрудженім | на/у натрудженій | на/у натрудженому, натрудженім | на/у натруджених |