натуркувати
НАТУРКУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТУРКАТИ, аю, аєш і НАТУРЧАТИ, чу, чиш, розм. 1. перех. Спонукати, підбурювати до чого-небудь. Бач, чого захотілося: військо червоне поділити.. Ще й її [Вутаньку] натуркують, щоб вона від імені своїх криничан вимагала цього (Гончар, II, 1959, 179).
2. тільки недок., неперех. Потай наговорювати, нашіптувати комусь про кого-небудь. Став [письмоводитель] справникові натуркувати, що, каже, у такім-то селі є великий мошенник (Кв.-Осн., II, 1956, 139); - Всі ж знають, - натуркувала людям Княжевичиха, - що Павло сам увірвався того вечора до чумакової хати на заручини та вилаяв, ще й прокляв Княжевичів з Чумаченками (Кучер, Прощай.., 1957, 224).
@ Натуркати (натурчати) голову кому - стомити розмовою кого-небудь. Іди собі додому: оттаку мені голову натуркала! (Кв.-Осн., II, 1956, 278); Натуркати (натурчати) [повні] вуха (у вуха, у голову) кому - наговорити комусь багато про кого-, що-небудь. - Це ти про Голуба? - різко повернувся до Кайдашенка Бачура. - Так і знав, що тобі натурчали у вуха про нього (Чаб., Тече вода.., 1961, 183); - Що се за дурниці натуркав вам хтось у голову? (Фр., VII, 1951, 302).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | натуркую | натуркуємо |
2 особа | натуркуєш | натуркуєте |
3 особа | натуркує | натуркують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | натуркуватиму | натуркуватимемо |
2 особа | натуркуватимеш | натуркуватимете |
3 особа | натуркуватиме | натуркуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | натуркував | натуркували |
Жіночий рід | натуркувала | |
Середній рід | натуркувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | натуркуймо | |
2 особа | натуркуй | натуркуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | натуркуючи | |
Минулий час | натуркувавши |