научіння
НАУЧІННЯ, -я, с., псих. Стійка, доцільна зміна діяльності, яка виникає завдяки попередній діяльності й не викликана безпосередньо вродженими фізіологічними реакціями організму, доцільна зміна зовнішньої (фізичної) і внутрішньої (психічної) активності індивіда; шляхом научіння можна придбати будь-як досвід: людина опановує знання, уміння й навички; у тварин з'являються нові форми поведінки.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | научіння | научіння |
Родовий | научіння | научінь |
Давальний | научінню | научінням |
Знахідний | научіння | научіння |
Орудний | научінням | научіннями |
Місцевий | на/у научінні | на/у научіннях |
Кличний | научіння | научіння |