наущати
НАУЩАТИ, аю, аєш, недок., НАУСТИТИ, ущу, устиш, док., перех., заст. 1. Наставляти, навчати. Бувай же, - каже, - здоров, панотче і пане полковнику! Чули й ми, як господь наустив тебе взятись ізнов за козаковання [козакування] (П. Куліш, Вибр., 1969, 55).
2. Підмовляти, підбурювати проти кого-, чого-небудь. Вельможі царство збунтовали [збунтували], Против царя всіх наущали (Котл., І, 1952, 186); Сидимо та читаємо, інші сміються, другі мовчать та слухають, - мене нечистий і наустив. - Господи! Якби я, - кажу, - вмів такі вірші складати, я б і в протопопи не пішов... (Морд., І, 1958, 59).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наущаю | наущаємо |
2 особа | наущаєш | наущаєте |
3 особа | наущає | наущають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наущатиму | наущатимемо |
2 особа | наущатимеш | наущатимете |
3 особа | наущатиме | наущатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наущав | наущали |
Жіночий рід | наущала | |
Середній рід | наущало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наущаймо | |
2 особа | наущай | наущайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | наущаючи | |
Минулий час | наущавши |