начадити
НАЧАДИТИ, джу, диш, док. 1. Напустити чаду. [Конон:] Гляди, Килино, як горітимеш - не начади!.. (Кроп., II, 1958, 409).
2. Курячи, наповнити приміщення тютюновим димом. [Старшина:] Знов начадив махрою? (Кроп., І, 1958, 499); Свирид Яковлевич відчинив вікно: - Ну й начадили, задихнутися можна (Стельмах, II, 1962, 143); // Напускаючи чого-небудь, забруднити повітря. Мотоцикліст через хвилину вискочив з школи, і помчав далі на своєму мотоциклі, начадивши на подвір'ї бензиновим димом (Сміл., Сашко, 1957, 200).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | начаджу | начадимо |
2 особа | начадиш | начадите |
3 особа | начадить | начадять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | начадив | начадили |
Жіночий рід | начадила | |
Середній рід | начадило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | начадьмо | |
2 особа | начадь | начадьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | начадивши |