нашукувати
НАШУКУВАТИ, ую, уєш, недок., НАШУКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Шукати, розшукувати кого-, що-небудь. Дехто з офіцерів нашукував біля клубу свою знайому (Хор., Незакінч. політ, 1960, 94); Він, розгорнувши свого задачника і нашукавши.. завдання, почав ними мучити хлопця (Гр., Без хліба, 1958, 14); // Знаходити яку-небудь кількість чогось. Зітхнула [дівчина] і сказала, усміхнувшись. - Бери [ягоди]. Я собі ще нашукаю (Тют., Вир, 1964, 473).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нашукую | нашукуємо |
2 особа | нашукуєш | нашукуєте |
3 особа | нашукує | нашукують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нашукуватиму | нашукуватимемо |
2 особа | нашукуватимеш | нашукуватимете |
3 особа | нашукуватиме | нашукуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | нашукував | нашукували |
Жіночий рід | нашукувала | |
Середній рід | нашукувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нашукуймо | |
2 особа | нашукуй | нашукуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | нашукуючи | |
Минулий час | нашукувавши |