нашуміти
НАШУМІТИ, млю, миш; мн. нашумлять; док. 1. Зчинити шум; наробити лементу. Бувало в темну найтемнішу ніч.. увійдуть [учні] в школу: книжки набік, - гомін, сміх, співи. З'явиться скрипка, - танки... Нашумлять, нагомонять і знову в темряву одлинуть (Вас., Талант, 1955, 17); * Образно. Скрізь вітер нашумів, Що Дуб сякий-такий: "Упертий дуже він І зовсім не гнучкий." (Сим., Земне тяжіння, 1964, 111).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нашумлю | нашумимо |
2 особа | нашумиш | нашумите |
3 особа | нашумить | нашумлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | нашумів | нашуміли |
Жіночий рід | нашуміла | |
Середній рід | нашуміло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нашумімо | |
2 особа | нашуми | нашуміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | нашумівши |