нащебетатися
НАЩЕБЕТАТИСЯ, ечуся, ечешся, док., розм. 1. Те саме, що нащебетати 1. [Хор:] Цілував, цілував - Не націлувався, А в саду соловей Не нащебетався (Коч., П'єси, 1951, 201).
2. Наговоритися досхочу (про веселу жіночу мову). Приходили раз по раз люди одвідати нас, а найбільш тих молодиць-жалібниць убігало, що вони було в нас і нащебечуться і наплачуться (Вовчок, І, 1955, 232); Лише коли роздягла [Надія], обігріла Юрасика, нащебеталася, згадала про іноземця (Баш, На.. дорозі, 1967, 130).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нащебечуся | нащебечемося |
2 особа | нащебечешся | нащебечетеся |
3 особа | нащебечеться | нащебечуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | нащебетався | нащебеталися |
Жіночий рід | нащебеталася | |
Середній рід | нащебеталося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нащебечімося | |
2 особа | нащебечись | нащебечіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | нащебетавшись |